-О-
ОБЛІКОВИЙ ЗАПИС КОМП'ЮТЕРА, бюджет комп'ютера, обліковий запис, бюджет [computer account]. Запис про комп'ютер у базі даних локальної обчислювальної мережі, у якій реєструється комп'ютер, і його активність. Кожний комп'ютер, який працює під управлінням операційної системи Windows NT і є членом домену, має власний О. з. к., що створюється, коли комп'ютер вперше ідентифікується в домені в процесі встановлення мережі. Термін "бюджет" звичайно відноситься до змісту О. з.к.
ОБЛІКОВИЙ ЗАПИС КОРИСТУВАЧА, бюджет користувача [account, user account]. Сукупність даних, що визначає користувача в операційній системі. Містить у собі ім'я і пароль користувача, необхідні для його реєстрації, групи, до яких належить користувач, права доступу до ресурсів, надані користувачеві для роботи із системою, та іншу інформацію. О. з.п. веде, як правило, системний адміністратор
ОБСЛУГОВУЮЧА ПРОГРАМА, сервісна програма, службова програма, утиліта [service program, utility]. Програма в складі обчислювальної системи, що виконує загальні допоміжні функції. Наприклад, програма дефрагментації диску або пошуку і діагностики комп'ютерного вірусу. Системні О. п. входять до складу операційної системи і виконують повсякденні задачі, наприклад перезапис даних з одного пристрою на інший. Існують автономні О. п., які для свого виконання не вимагають операційної системи
ОПЕРАТИВНА ПАМ'ЯТЬ [main memory, main storage]. Пам'ять, яка безпосередньо зв'язана з центральним процесором обчислювальної системи. Тільки з О. п. викликаються в процесор команди, що підлягають виконанню, та операнди цих команд, і у О. п. записуються результати виконаних операцій. О. п. містить у собі постійний пристрій запам'ятовування, у якому постійно зберігаються програми і дані, необхідні для роботи самого комп'ютера. Інші програми разом з даними, що оброблюються, перед виконанням переписуються в О. п. із зовнішньої пам'яті. Пристрої запам'ятовування, з яких виготовляється О. п., повинні забезпечувати високу швидкість читання і запису, тому що саме швидкодія О. п. обмежує швидкодію всього комп'ютера. Тому О. п. є порівняно дорогою, і, щоб не підвищувати вартість ЕОМ, її пам'ять розширюють за рахунок менш дорогих пристроїв зовнішньої пам'яті. На відміну від зовнішньої пам'яті О. п. іноді називають внутрішньою. У сучасних ЕОМ елементи О. п. виготовляються на мікросхемах
ОПЕРАТИВНА ПАМ'ЯТЬ ПЕРСОНАЛЬНИХ IBM-СУМІСНИХ КОМП'ЮТЕРІВ [IBM-PC main memory]. Хоча О. п. п. IBM-с. к. апаратно однорідна (за винятком ПЗУ), при роботі під управлінням операційної системи MS-DOS вона може бути розділена на кілька нерівних частин. Лише 640 Кбайт оперативної пам'яті можуть використовуватися звичайними програмами для завантаження як самих програм, так і даних. Це так звана основна пам'ять. Частина оперативної пам'яті від 640 Кбайт до 1 Мбайта називають верхньою пам'яттю. Адресний простір понад 1 Мбайт називають розширеною пам'яттю. Використання розширеної пам'яті при роботі в MS-DOS можливо за допомогою драйвера himem.sys, але тільки для збереження даних, організації електронного диску або кеш-пам'яті. Операційна система Windows і програми, написані для роботи в середовищі Windows, працюють у захищеному режимі і тому можуть повноцінно використовувати всю наявну оперативну пам'ять, тому в інших ситуаціях у даний час термін О. п. п. IBM-c. к. не застосовується
ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА (ОС) [operating system (OS)]. Комплекс програм, що організують обчислювальний процес в обчислювальній системі. Основними функціями ОС є розподіл ресурсів обчислювальної системи між задачами з метою їх найбільш ефективного використання і полегшення роботи користувача з обчислювальною системою. Реалізуючи першу функцію, ОС враховує і розподіляє ресурси, управляє центральним процесором, пам'яттю, введенням/виведенням, забезпечує виконання операцій над файлами, виступає в ролі диспетчера, запускаючи на виконання прикладні програми, забезпечує взаємодію програм з технічними пристроями і користувачем. Виконуючи другу функцію, вона надає користувачеві зручний інтерфейс із програмним забезпеченням і пристроями комп'ютера, а також робить допоміжні дії, такі як копіювання або друк файлів. ОС може одночасно підтримувати роботу на комп'ютері однієї задачі — бути однозадачною — або одночасно підтримувати роботу декількох програм — бути багатозадачною(мультизадачною). Користувач керує ОС за допомогою команд операційної системи. Для управління роботою персональних комп'ютерів найчастіше застосовуються ОС MS-DOS, Windows, OS/2 або UNIX різних версій і в різних конфігураціях
ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА MS-DOS (ОС MS-DOS), MS-DOS [operating system MS-DOS (OS MS-DOS)]. Розроблена фірмою Microsoft операційна система персональних IBM-сумісних комп'ютерів. За час активного використання цієї ОС фірма випустила кілька версій: 3.30, 4.01, 5.0 і 6.0, змінюючи які досвідчені користувачі IBM PC щораз отримували помітні переваги. MS-DOS 6.0 забезпечує: автоматичний запуск із первісним самотестуванням апаратних і програмних засобів, режим різноманітної конфігурації комп'ютера, діалог з користувачем, управління процесом виконання операцій, управління зовнішніми пристроями, обробку запитів введення/виведення, буферізацію, блокування даних, планування й обробку переривань, організацію розділів пам'яті, сегментування, динамічне й оверлейне розміщення модулів, доступ до верхньої і додаткової пам'яті, диспетчеризацію черг і багато чого іншого. У зв'язку з різко вирослими можливостями персональних комп'ютерів і широким поширенням графічного інтерфейсу користувача MS-DOS застосовується значно рідше, ніж у попередні роки, і користувачі MS-DOS у більшості переходять на платформу Windows
ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА WINDOWS (ОС WINDOWS) [operating system Windows (OS Windows)]. Збірна назва набору операційних систем, розроблених фірмою Microsoft для персональних комп'ютерів. Всі ОС W. забезпечують основні функції управління обчислювальною системою і взаємодії з користувачем. В даний час існує кілька варіантів ОС W., що відрізняються за архітектурою і можливостями, а для кожного варіанта є кілька версій. Нижче наведений короткий огляд найбільш популярних ОС W. 1) Повсюдне визнання ОС W. отримала з появою версій Windows З.х, які являють собою 16-розрядні операційні системи, призначені для управління автономними персональними комп'ютерами і робочими станціями в локальній мережі. Головною позитивною якістю цих операційних систем виявилося використання графічного інтерфейсу користувача, що й обумовило їхнє велике поширення. 2) Windows 95, що з’явилася на ринку в 1995 р., являє собою інтегровану 32-розрядну багатозадачну операційну систему загального призначення. Вона дозволяє створити інформаційне середовище зі зручним, орієнтованим на робочий стіл дружнім інтерфейсом. Містить у собі засоби мультимедіа та 32-розрядну файлову систему CD-ROM, які забезпечують високоякісне відтворення цифрового відеозапису, засоби комп'ютерного зв'язку, що спрощують підключення до Інтернету, встроєні можливості приймання і передачі факсу й електронної пошти. Крім того. Windows 95 дозволяє створити свою власну локальну обчислювальну мережу. Windows 98 — наступна після Windows 95 операційна система. У порівнянні з Windows 95 вона забезпечує: прискорене завантаження програм; інтеграцію браузера Інтернету в систему; активний робочий стіл; можливість самовідновлення; підтримку декількох моніторів і до 127 зовнішніх пристроїв; можливість встановити розклад чищення пам'яті. При цьому збільшується місце, яке займає система на жорсткому диску (до 295 Мбайт). 3) Паралельно з розробкою Windows 9x корпорація Microsoft створила сімейство операційних систем Windows NT (New Technology). Існують варіанти, призначені для управління робочою станцією (Windows NT Workstation), і варіанти, призначені для управління сервером локальної мережі (Windows NT Server). Ці 32-розрядні операційні системи відрізняє особливо висока надійність, стійкість, безпека і продуктивність, однак їхні вимоги до ресурсів обчислювальної системи трохи вище, ніж у Windows 9x.